У промисловій автоматизації вибір відповідної системної архітектури визначає ефективність, витрати та перспективність. Інтелектуальний зв'язок між ПЛК і компонентами автоматизації, такими як приводи, давачі та пневмоострови, може не тільки значно знизити загальні витрати, але й забезпечити гнучкість і розширення системи. Сьогодні користувачі мають у своєму розпорядженні широкий вибір варіантів проектування: від дискретного підключення і систем промислових мереж з віддаленими входами/виходами до централізованих і децентралізованих систем пневматичного підключення. У цьому блозі ми розглянемо сфери застосування, а також переваги та недоліки різних архітектурних підходів, зосередившись на вартості та гнучкості.
За допомогою дискретного підключення кожен окремий компонент, наприклад, давачі та виконавчі механізми, підключається безпосередньо до центрального блоку керування в шафі керування. Для кожного входу і виходу потрібен окремий провід. Хоча це усуває потребу в дорогих і складних протоколах зв'язку і промислових мережах, така архітектура швидко досягає своїх меж і, зі збільшенням розмірів, призводить до високих витрат на кабелі і великих вимог до місця в шафі керування. З розширеннями система швидко стає надзвичайно складною і схильною до помилок. Однак цієї системи достатньо для невеликих машин або систем з керованими входами і виходами, за умови, що витрати і вимоги до простору не виходять за рамки.